Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
16:03 

24.06.2014 в 17:51
Пишет .molnija.:

Среда: по монетам - к Колизею
Про колоды
Помните, я ругалась на таро по Поттериане? А вот таро по «Игре престолов» внезапно кажется очень кавайным! ))


Не, ну заечки ведь? Такие узнаваемые! И все живые )))

@темы: Таро

16:39 

Как любители разных произведений открывают двери лифта.

*Подходит толкиенист, говорит "мэллон". Дверь открывается и тот уезжает.
*Подходит звезданутый, проводит рукой по воздуху на манер джедая, дверь открывается и он тоже уезжает.
читать дальше

21:28 


www.mybirds.ru/forums/index.php?showforum=226
О, радость моя! Лети, будь свободна!

@темы: Картинки

13:24 

Тоска осенняя! Карты врут, надежды рассыпаются, война и холод - знакомые вещи, как ни странно, мне, комнатному цветку. Скучно, серо, уныло. Кохання хочется, да где ж его взять! И чтобы блондин был, хороший со всех сторон. Вот так! Но, по факту, товарищи,
читать дальше

@темы: Картинки

13:16 

Одинокие сердца ищут спутников жизни :nesmet:
starosti.ru/key_article.php?keyword=%E1%F0%E0%F...

23:05 

19:54 

Крестоманси! Крестоманси! Крестоманси! Появись!
Теперь на Новый год буду звать не Дедушку Мороза, а Крестоманси - он желания исполняет не хуже))
Эх, любила ДД пижонистых типов, то Хаул, то Крестоманси. Люблю ее))
Еще бы картинок хороших...

@темы: Крестоманси

21:27 


Девочки, одеваемся правильно!

@темы: Картинки

14:16 

Апартаменты Керри Бредшоу )))

@темы: Картинки

00:00 

Вірші Любов Голоти - иии, чіпають душу. Улюблені про дрофу і вовчицю
sitelit.hmarka.net/Poesie/Page-6.html


23:49 

Ліс
Я хочу, щоб ти лежав поруч,
Як ліс, розкинувши руки,
Щоб запахом нетрів наджена,
Дорогу назад я згубила.

Щоб ти шумів наді мною
Безоднею верховіття,
Темніше дикого меду,
Таємніше цвіту Купала.

Щоб нагло нас ніч настала,
Втомлених і самотніх:
Дівчину, що в лісі блукає,
І ліс, що блукає в дівчині.
Софія Майданська


23:26 



Ще пух літає, глянь – ще пух літає.
А де ж твоя весна, моє дитя?
У тих краях, яких ніхто не знає,
куди якщо вже йдуть – без вороття.

Косарики до шляху підступили.
Куди ідеш? Куди, моє дитя?
В той світ іду, де ми і нас любили.
В той світ іду, бо цей не для життя.
Г. Паламарчук

@темы: Таро

23:17 



Ще сад є. Тиша в нім і тінь.
Не все ще сказано уголос.
Ще в’ються бджоли золоті
І достига на сонці колос.
Ще дід живі. Ще ми малі,
А мама молоді і сильні.
Ще став сільський не обмілів –
Між вербами такий красивий!
Ще за городами ярок –
Глибокий і якийсь тривожний.
Ще не життя в нас, а урок,
Й не все на тім уроці можна.
Ще десь попереду дощі.
Ще нам взуття – лише про свято…
Ще так далеко до душі
І так у всім душі багато.
Н.Поклад

@темы: Таро

23:11 



Дорога додому – чи рання, чи пізня...
Минути ріку. На ріці – перевізник.
Спитає тебе: "Що ховаєш у серці?"
Спитає ледь чутно: "Що в серці на денці?"

Ти спинишся, глянеш у серце своє –
там жінка змію з рукава дістає
і над головою здіймає: "Лети!..."
Крилата змія розмикає світи –

І линуть на землю дощі голубі.
"Звершається", – скаже та жінка собі.
Ти глянеш пильніше, пильніше ти глянеш,
а серця немає.

Лиш сивим туманом дорога закутана мчить до ріки,
а понад дорогою – сиві жінки,
і кожна несе на руках дитиня,
а сивий туман тих жінок підганя...

І ти разом з ними, і ти разом з ними...
Стоїть перевізник,
очима сумними дорогу додому тобі відмикає.
Із пригорщі в пригорщі сіль пересипає...
Н. Поклад

@темы: Таро

23:03 


Мине вісімнадцять років. Якось уранці
ми вийдемо з дому, я сягатиму твого плеча.
А наразі ми не знайомі з тобою, хоча
кілька місяців вже нерозлучні в буквальнім сенсі.

Мій погляд вбирає для тебе квітневі поля,
танець метелика над водоймою, тріумф вишні.

Так мудро і лагідно якір мого корабля
у гавані материнства опускає Всевишній.
Г.Петросаняк

@темы: Таро

12:19 



Приліг спочити мармуровий лицар,
уперся ліктем в білий саркофаг.
Столітні сосни осипают глицю,
і тінь величчя плаче в лопухах
плаче в лопухах
І хто він був? Що в грудях тих робилось?
Чи справді серце лицарське там билось?
Чи так помер, чи вбитий на війні?
Кого він бачить в кам*яному сні?
Л. Костенко

@темы: Таро

12:10 

Л.Костенко
Мене ізмалку люблять всі дерева,
і розуміє бузиновий Пан,
чому верба, від крапель кришталева,
мені сказала: "Здрастуй!" - крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
на щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю, я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.

****
читать дальше

@темы: Костенко

19:38 

Ознаки "Стокгольмського синдрому" як вони є!
Вірші Йовенко! Тільки тут! І тільки зараз!

Сказати все
Сказати все - не вдасться.
Про людину
сказати все ніхто ще не здолав.
Історія.
Народ.
Судьба єдина -
і безліч доль.
І галактична мла,
що Всесвіт зветься, в себе поглинає
усе дощенту -
рух планет і час
зірок невічних.
Мисль не проминає
нічого ніби, -
Всесвіт цілий - в нас!..
ТА ОТ ОДНЕ ДЛЯ ОДНОГО ЯКРАЗ
ЯК ЖАЛЮГІДНО МАЛО В СОБІ МАЄМ!

@музыка: Neil Finn – эндинг

@темы: Йовенко

15:21 

Рушник бабусі моєї мами, тобто прабабусі. Виготовлений не раніше 50-х років ХХ ст.
Тканина груба, але міцна. Нитки шерстяні.
Чітко зрозумілий мотив світового дерева, пташок-людей. Можливо вишитий до одруження моєї бабусі з дідусем.




Моїми трудами :pink:

@темы: Вышивка, рушники, сорочки

21:42 

ИП

Белые рожи, белые рожи,
Белые ходоки...
Что с вами сделал снег и морозы,
Кудри ваши легки.

Немного теплей за Стеной,
Но злые морозы,
Я их так хочу согpеть собой,
О, белые рожи,
У всех на глазах я целовать и гладить готов

Альтаир, звезда моя!

главная